Людина проходить онлайн-курс з дизайну, отримує сертифікат і додає його до резюме. Інша п’ять років вчиться в університеті й отримує диплом. Третя просто розбирається в темі самостійно за статтями та практикою. Формально всі троє навчалися, проте юридична вага результату в них зовсім різна. Розберемо три види освіти, які виділяє закон, і те, як вони працюють на практиці.
Три види освіти за законом
Закон України «Про освіту» від 2017 року виділяє три способи здобуття знань. Критерій розподілу простий: наскільки організований процес і чи визнається його результат державою.
Формальна освіта здобувається в закладах освіти за затвердженими стандартами та освітніми програмами. Вона має чітку структуру, тривалість, систему оцінювання й завершується документом державного зразка з присвоєнням кваліфікації.
Неформальна освіта теж організована й має програму, проте не передбачає присвоєння визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти. Сюди належать курси, тренінги, професійні школи, майстер-класи.
Інформальна освіта це самоорганізоване навчання без програми, розкладу та зовнішнього контролю. Людина сама вирішує, що вивчати, як довго і в якому порядку.
Освіта не завершується з отриманням диплома — вона тільки тоді й починається. — Альберт Ейнштейн
Порівняння трьох видів
Найпростіше побачити різницю в зведеній таблиці.
| Ознака | Формальна | Неформальна | Інформальна |
|---|---|---|---|
| Хто організовує | заклад освіти | будь-який провайдер | сама людина |
| Програма | державний стандарт | програма провайдера | відсутня |
| Тривалість | фіксована | фіксована | необмежена |
| Оцінювання | обов’язкове | часто є | відсутнє |
| Документ | диплом, атестат | сертифікат | немає |
| Визнання державою | автоматичне | через процедуру | через процедуру |
| Вартість | від безкоштовної до високої | різна | зазвичай мінімальна |
Ключовий рядок тут — останній перед вартістю. Формальна освіта визнається за фактом видачі документа, дві інші потребують окремої процедури підтвердження, про яку йдеться далі.
Формальна освіта: приклади й особливості
Це вся вертикаль від дитячого садка до докторантури. Школа, професійний ліцей, фаховий коледж, університет, аспірантура — усе це формальна освіта з відповідними документами.
Її головна перевага — юридична сила. Для регульованих професій альтернативи не існує: лікар, вчитель, юрист, інженер-проєктувальник не можуть працювати за фахом без профільного диплома. Формальна освіта також дає доступ до наступних рівнів: без атестата немає вступу до вишу, без бакалаврату немає магістратури.
Головний недолік — інерція. Освітні програми оновлюються повільніше, ніж змінюються галузі, тому в швидких сферах частина знань застаріває ще до випуску. Друга проблема — тривалість: чотири-шість років там, де ринку потрібен фахівець за півроку.
Неформальна освіта: приклади й особливості
Найширша категорія, яка охоплює майже все, що не є школою чи вишем. Типові приклади:
- професійні курси програмування, дизайну, маркетингу, бухгалтерії;
- мовні школи та розмовні клуби;
- корпоративні тренінги й програми внутрішнього навчання компаній;
- вебінари, інтенсиви та воркшопи від профільних асоціацій;
- курси підвищення кваліфікації в приватних навчальних центрах;
- гуртки, студії та секції для дітей і дорослих;
- онлайн-курси на міжнародних платформах із сертифікатом;
- програми громадських організацій і волонтерські школи.
Перевага неформальної освіти — швидкість і точковість. Програма пишеться під конкретну потребу ринку й переписується щойно потреба змінюється. Курс можна пройти за кілька тижнів, а не років.
Обмеження теж очевидне: сертифікат курсів не дає права працювати регульованою професією й не замінює диплом при вступі. Для роботодавців його вага залежить від репутації провайдера, тому два сертифікати з однаковою назвою можуть означати зовсім різне.
Інформальна освіта: приклади й особливості
Найменш помітний, проте найоб’ємніший за часом формат. Інформальна освіта це все, чого людина навчається поза організованими програмами: читаючи, спостерігаючи, пробуючи й помиляючись.
Конкретні приклади виглядають буденно. Бухгалтер розбирається в новій версії програми методом спроб. Батько вчиться ремонтувати техніку за відеоінструкціями. Копірайтер набирає навички, аналізуючи вдалі тексти конкурентів. Людина освоює нову мову, спілкуючись із колегами-іноземцями. Усе це — повноцінне навчання без жодного документа.
Сюди ж належить навчання на робочому місці, яке дає більшу частину професійних навичок у будь-якій сфері. Дослідники освіти дорослих часто наводять пропорцію, за якою основна частка робочих компетентностей формується саме через практику й неформальні контакти, а не через аудиторії.
Слабке місце формату — фрагментарність. Самостійне навчання рідко буває системним: людина добре знає те, з чим стикалася, і має прогалини там, куди задачі не заводили. Тому інформальна освіта найкраще працює як доповнення, а не як єдине джерело.
Я ніколи не дозволяв школі втручатися в мою освіту. — Марк Твен
Як визнати результати неформального та інформального навчання
Це найпрактичніша частина теми. З 2022 року в Україні працюють кваліфікаційні центри — незалежні установи, які присвоюють професійні кваліфікації за фактичними вміннями, без вимоги профільного диплома.
Процедура виглядає приблизно так.
- Оберіть професійну кваліфікацію в Реєстрі кваліфікацій і перевірте, який центр її присвоює.
- Ознайомтеся з професійним стандартом — саме за його вимогами оцінюватимуть.
- Подайте заяву та документи, які підтверджують досвід: трудову книжку, портфоліо, сертифікати.
- Пройдіть оцінювання — теоретичну частину та практичну демонстрацію вмінь.
- Отримайте свідоцтво про присвоєння професійної кваліфікації.
Окремий механізм діє в системі освіти: заклади можуть визнавати результати неформального навчання й перезараховувати їх як частину освітньої програми. Порядок кожен виш встановлює самостійно, тому умови варто уточнювати в конкретному закладі.
Ці процедури дозволяють легалізувати роки практичного досвіду. Людина, яка десять років працює майстром без профільної освіти, може отримати документ, що підтверджує кваліфікацію, і використати його при працевлаштуванні.
Як поєднувати три формати
Правильна стратегія — не вибирати один, а вибудувати їх у систему. Формальна освіта дає базу, структуру мислення й доступ до професії. Неформальна швидко закриває конкретні прогалини та тримає навички в актуальному стані. Інформальна забезпечує щоденний приріст через практику.
Приклад із життя ІТ-сфери: диплом дає розуміння алгоритмів і принципів, курси — конкретний фреймворк під поточну вакансію, самостійна робота над проєктами — реальний досвід, який і показують на співбесіді. Прибрати будь-який елемент означає втратити частину картини.
Для людини, яка змінює професію в дорослому віці, пропорція зміщується: більше неформального й інформального, менше формального. Для того, хто заходить у регульовану галузь, зворотна ситуація — без диплома далі просто не пустять.
Що з цього випливає на практиці
Перед тим як вкладати гроші й час у навчання, варто чесно відповісти на одне питання: що саме потрібно на виході — юридично визнана кваліфікація чи конкретна навичка. Від відповіді залежить формат.
Якщо потрібен доступ до професії, документ або наступний освітній рівень — шлях один, через формальну освіту. Якщо потрібно навчитися робити конкретну річ швидко — курси й самостійна практика дадуть результат дешевше та швидше. А якщо за плечима вже є роки досвіду без диплома, має сенс подивитися в бік кваліфікаційних центрів: можливо, документ уже фактично заслужений і залишилося лише його оформити.
